У чемпіонаті VBET Української Прем’єр-Ліги настала зимова пауза. Футбольний клуб «Епіцентр» пішов у відпустку, з якої повернеться вже 10 січня 2026 року. За 16 турів дебютного для нашого клубу сезону в УПЛ, вболівальники «Епіцентру» відчули і гіркоту поразок, і смак перемоги. Настав час трохи перепочити та згадати ті понад 5 місяців футбольних баталій. Отож, якою була літньо-осіння частина чемпіонату УПЛ для кам’янчан – про це говоримо із головним тренером ФК «Епіцентр» Сергієм Нагорняком.
– Позаду 16 турів запеклої боротьби для «Епіцентру» в дебютному сезоні в УПЛ. Який головний висновок ви зробили для себе?
– Висновок один – рівень Прем’єр-Ліги, якщо порівнювати з Першою Лігою – це дві великі різниці. У Прем’єр-Лізі інтенсивність та робота з м’ячем значно на вищому рівні. Ми поступово звикали до цього і вже більш-менш адаптувалися.
– Коли зрозуміли, що процес адаптації вже минув?
– Десь у середині першої частини чемпіонату я вже бачив, що хлопці додали в грі, почали грати швидше, звикли до тієї інтенсивності, але все одно… якщо брати крайній матч проти «Шахтаря», то ми поки не можемо конкурувати з такою командою ні за рівнем майстерності, ні за інтенсивністю введення гри. Важко нам конкурувати.
– Перші чотири тури наша команда не могла здобути очок, а потім, нарешті, перемогли в Львові «Рух». На той момент, напевно, відчували психологічний тиск чи все-таки були відносно спокійним, бо вірили, що ось-ось хлопці зможуть поповнити очковий запас?
– Звісно, вірив у хлопців. Але природно, що психологічно було дуже важко. Та згадаймо ті чотири матчі – там були такі ігри, наприклад, проти «Шахтаря» та «Динамо», в яких зовсім інший рівень футболістів. А далі «ЛНЗ» та «Колос», яким ми могли не програти. Але так сталося, що поступилися. А ось із «Рухом», давайте відверто, була абсолютно рівна гра з мінімальною кількістю моментів. Нам тоді більше пощастило, ніж супернику, адже ми забили пенальті, а вони – ні. Потім ще був шалений матч проти «Кривбасу»… Та ми вірили в те, що очки набиратимемо.
– З часом все-таки вдалося потішити усіх заліковими балами…
– Це сталося, коли вже трохи адаптувалися – перемогли «Карпати», «Олександрію». Однак нам не вистачає стабільності, що теж є зрозумілим. Дві гри виграли, наче «вилізли звідти», а потім два домашні поєдинки з, так би мовити, прямими конкурентами, і ми втрачаємо очки. Потім команди з топ-6 і ми граємо внічию, обіграли ще «Полтаву». Ну, а з «Шахтарем»… всі бачили, як вони були налаштовані, виставили інший склад, ніж в Лізі Конференцій. Та й швидкий гол, вважаю, вплинув на нашу гру, але це вже таке. Коли даєш бразильцям зловити кураж, тоді важко з такою командою грати. А ми дали їм це відчути.
– Якщо повернутися до стартових турів, тих невдалих результатів, наскільки важливою була для вас і для гравців підтримка керівництва клубу?
– Та це саме основне! Я думаю іншого тренера вже б напевно звільнили. У нас же була повна підтримка, як від почесного президента ФК «Епіцентр» Олександра Володимировича Гереги, так і від президента клубу Івана Андрійовича Чернонога, які в особистих розмовах зі мною говорили: «Не хвилюйтеся, хлопці прийшли з Першої ліги, що ви хочете, треба трошки адаптуватися, наші очки будемо набирати пізніше, все ще попереду». Тобто була повна підтримка. Такою вона залишається і зараз. Підтримка завжди була. Просто в мене до себе були інші вимоги.
– Як зазначають чимало футбольних експертів, ви один із небагатьох тренерів УПЛ, який завжди не просто бере відповідальність за результат на себе, а говорить про це вголос…
– Тому що за все відповідаю я. Дотримуюсь принципу: «Виграє команда, програє тренер». І якщо я щось не можу зробити, то це, в першу чергу, програю я. Чому? Тому що неправильно обрав склад, не того поставив. Можу 200 різних прикладів вам привести. Я не боюсь відповідальності. Від слова: «Зовсім».
– Сергію Миколайовичу, а можете назвати матч, який ви вважаєте найкращим для «Епіцентру» за 16 турів чемпіонату? Можливо, навіть не за результатом, а просто по грі?
– Та у нас такий не один. Звісно, для нас ключовим став поєдинок проти «Карпат», як по грі, так і за результатом. Але і з «Поліссям» також хороший матч. Наша команда стримала такого суперника… а при вдалому збігу обставин могли ще й виграти. Ну, і матч з «Полтавою», зрозуміло… Хлопці вийшли на гру, розуміючи, що «або пан, або пропав», бо то була гра, як то кажуть, за шість очок. Були й інші хороші матчі, навіть програні. Відзначив би першу гру з «Шахтарем». Так, суперник домінував, багато бив по воротах, але хлопці терпіли і трохи не дотерпіли. Мені сподобалося те, що в матчах з «Карпатами», «Олександрією», «Поліссям» ми грали майже в одному ключі.
– Якщо аналізувати турнірну таблицю і брати до уваги виключно виїзні поєдинки, то «Епіцентр» посідає 6 місце, здобувши 13 очок, і останнє – один бал, у таблиці домашніх матчів. Може маєте якесь пояснення, чому маємо таку цікаву статистику?
– Особливого пояснення не маю. Я не можу сказати, що в Тернополі нас не підтримували. Навпаки, підтримка була відчутною. Бувають якісь різні обставини. Ну, не йде в команди, і все. Ми програвали такі матчі, які, ну, не повинні були! Особливо ігри з «Вересом» та «Оболонню». Згадайте матч проти «Вереса» – програвали, відігралися, припустилися помилки та програли. З «Оболонню» пропустили два, а потім хвилин 80 повне наше домінування – суперник просто «поставив автобус» у власному штрафному майданчику і досягнув результату. Словом, щось не йшло в нас. А потім ми переїхали з Тернополя… матч проти серйозного за рівнем «Металіста 1925». І ми здобули заліковий бал. Чому так сталося? Важко пояснити. Але для мене основне інше – ми хочемо грати в Кам’янці-Подільському. Я дуже сподіваюся, що все зрушиться з місця. Тоді, власне, і можна буде говорити про справжні домашні матчі. А то ми, по суті, граємо постійно на виїзді. Водночас давайте відверто, ми не можемо жалітися на підтримку в тому ж Тернополі. На наші матчі приходили як тернополяни, так і багато вболівальників приїжджали з Кам’янця-Подільського, за що їм усім особлива подяка. А є такі, котрі їздили на всі виїзні матчі! Тому дуже хочеться, щоб вболівальники «Епіцентру» не їздили далеко на номінально домашні матчі, а приходили на стадіон саме у Кам’янці-Подільському.
– Можете назвати прізвище одного гравця, можливо, декількох, які вас приємно здивували, бо десь не очікували ви від них такої гри, яку вони продемонстрували?
– Не хотів би акцентувати увагу на них, бо це і так відомо, всі ж все бачать. Ну, наприклад, про іноземців – я вірив в Хоакіна Сіфуентеса, Джона Себеріо, Ніла… і вони, особливо під завершення першого кола, стали лідерами команди. Джовані приїхав до нас після травми, тому поки форму набрав, про нього менше можна говорити, але видно, що це гравець рівня. Взагалі тими легіонерами, які в нас є, я задоволений. Щодо інших гравців, то, зізнаюся, очікував на ту гру, яку демонструє Олександр Климець. Вірив, що він зможе спокійно адаптуватися до Прем’єр-Ліги, що він і довів. А ось неочікувано швидко адаптацію пройшов Вадим Сидун. Ну і про решту хлопців… ті, хто грають більше, то, як і вся команда, десь краще, десь гірше, але потрохи адаптуються. Бо більшість з них просто не знала, що таке Прем’єр-Ліга.
– Зараз пауза у чемпіонаті. Поки футболісти відпочивають, тренерський штаб все одно працює, адже йде активний пошук футболістів, які б могли підсилити команду. На скількох новачків можемо очікувати і, відповідно, чи будуть гравці, з якими клуб попрощається?
– Новачки будуть. Розраховуємо десь на трьох, а краще чотирьох нових футболістів, щоб підсилитися. Ну і зараз поки не можу сказати, хто залишить «Епіцентр», але, думаю, приблизно зі стількома гравцями і попрощаємося. З кимось на зовсім, когось в оренду віддамо. Без цього у футболі ніяк. Ми розуміємо, що нам потрібно підсилюватися.
