Виклики, перемоги та шлях становлення команди серед лідерів Першої ліги. Саме таким, напевно, був 2024 рік для футбольного клубу «Епіцентр». Рік, що минає, видався попри складнощі, успішним для нашого клубу. Адже подарував чимало емоцій шанувальникам. Здебільшого, напевно, позитивних. Тож пресслужба ФК «Епіцентр» поспілкувалася з головним тренером Сергієм Нагорняком, щоб почути його думку з приводу того, яким для клубу видався 2024 рік. Ну, і власне, поцікавилися, на що слід очікувати у новому 2025 році. Отож, про нові виклики, емоції та роботу у складний для країни час – про це у розмові з Сергієм Нагорняком.
– Сергію Миколайовичу, якщо коротко пригадати усі події року, що минає, яким на вашу думку в видався 2024-й для ФК «Епіцентр»?
– Якщо підбивати підсумки, то, напевно, не правильно говорити лише про наш клуб. Я хочу вкотре подякувати усім захисникам та захисницям, завдяки яким ми можемо грати в футбол, проводити змагання, тішити вболівальників своєю грою. Низький їм уклін та пошана. Черговий рік, на жаль, був сповнений багатьма трагедіями через наших сусідів. Але Україна була, є і буде, я в цьому переконаний. І для українського футболу найкращі часи, як і для всього нашого народу, ще попереду.
– І все таки, повертаючись до футболу, на першому етапі чемпіонату «Епіцентру» вдалося виграти групу «А». Крім цього, вже у групі «Чемпіонська» «Епіцентр» також посідає перше місце. Для вас особисто, це було дещо несподівано чи все-таки очікували саме на такі результати?
– Ми намагалися з перших турів бути в лідерах. Просто «Агробізнес» видав такий старт, що для нас перше місце, здавалося, буде недосяжним. «Агробізнес» виграв 9 матчів, а потім в останніх п’ятьох іграх не перемагав. Ми ж навпаки додали. Після того, як ми переграли «Агробізнес» 2:0, зрозуміли, що вийти на перше місце цілком реальна можливість. Якщо ж брати загалом всю дистанцію, то, якщо я не помиляюся, ми нижче другого місця не опускалися. Це важливо для психології футболістів. І те, що після матчів заключного туру «Епіцентр» посів перше місце – це приємний бонус для гравців.
– Насправді «Агробізнес» усіх здивував своєю серією з 9 перемог. Та повернімося на початок цього сезону. Для «Епіцентра» був доволі вдалим минулий чемпіонат, коли команда вперше посіла високе четверте місце, отримавши право зіграти в перехідних матчах. Утім, «Верес» не здолали. Але ж потім був ще один шанс поборотися за УПЛ – дуже результативний матч із «Минаєм», який завершився в серії пенальті на користь закарпатців. Чи відчули ви те, що після цих поєдинків до «Епіцентра» прискіпливо почали приглядатися суперники та, м’яко кажучи, вже поважали та десь трохи побоювалися?
– Нас почали поважати після першого матчу з «Вересом». Пам’ятаєте, як перед тією грою деякі експерти взагалі не мали уявлення про нашу команду. Тож довелося змінити їхню думку. Далі був матч із «Минаєм». Я тоді казав гравцям, що ми є фаворитами в цій грі, але, на жаль, індивідуальні помилки завадили нам пройти далі. Можливо, це і на краще. Я зараз дивлюся на «Лівий берег», як їм важко… Але ж давайте відверто – у «Лівого берега» є необхідні інфраструктура, дитяча школа. Вони на кілька кроків попереду нас. Тому, можливо, нам було рано виходити в Прем’єр-лігу. Але я перед кожним матчем кажу футболістам: «Вас вже сприймають по-іншому, кожна команда хоче обіграти». У нинішньому чемпіонаті наші суперники виходили на матчі проти нас, як на останній бій. А це означає, що, так би мовити, прохідних матчів не було. Водночас це пішло нам на користь, адже хлопці набралися досвіду, змінилася ментальність. Ну, і «Епіцентр» вже сприймають, як серйозного суперника.
– Перед стартом чемпіонату тренерський штаб зіштовхнувся з суттєвими кадровими проблемами – одразу троє гравців – Жмурко, Чернобай та Ляшенко були прооперовані, а відтак ви не могли на них розраховувати. Як вдалося розв’язати цю проблему, я маю на увазі саме в психологічному сенсі, тому що це могло десь надламати команду?
– На жаль, це була серйозна проблема. Та в нас вийшло, як у приказці: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». У нас з’явився Олег Білик. Хоча зізнаюся, що після стикових матчів я для себе вирішив, що нам потрібен ще один воротар. Бо Рома Жмурко «випав» ще до травми Сергія Чернобая і я розумів, що потрібно посилювати позицію голкіпера, щоб біля наших воріт було надійніше. Прийшов Білик, і, давайте відверто, Олег закрив цю позицію. Щодо Андрія Ляшенка, то він вже наприкінці минулого сезону мав проблеми. І хоч грав, але мучився. Коли ж нарешті встановили діагноз, тоді й прооперували його. Дякувати Богу, Андрій відновився восени, але на сто відсотків не був готовим. В цілому ж, звісно, те, що ми залишилися без Жмурка, Чернобая та Ляшенка, це було дуже прикро. Однак, вже останній місяць, коли виходили на тренування, було приємно дивитися на те, що в нас є 20 футболістів. Я вже забув, коли в нас таке було.
– Окремо хотілося б поговорити про Данила Кравчука. Він розкрився саме в «Епіцентрі» та нині є кращим бомбардиром Першої ліги. Навіть визнаний найкращим гравцем літньо-осінньої частини сезону. Ще влітку цього року було багато розмов, що на Кравчука є попит від інших клубів. Нині – тим паче. Чи важко втримати цього нападника?
– Ну дивіться, після минулого чемпіонату пропозицій у Кравчука від інших клубів вистачало. Але мені приємно, що Данило, коли ми з ним обговорювали його подальшу кар’єру, дуже адекватно все сприймав. Він мені сказав: «Епіцентр» – перша моя команда, в якій я постійно граю, в якій мені довіряють, в якій я відчув смак футболу». Тому влітку він прийняв рішення продовжити виступати за наш клуб. А ось далі – все залежатиме від того, де гратиме «Епіцентр». Звісно, певні зусилля доклало і керівництво ФК «Епіцентр», щоб втримати його. Але, що важливо, команди, які йому пропонували перейти, фінансово значно цікавіші, ніж ми. Однак, що мене тішить, на сьогодні Данило обрав футбол, і він розуміє, що в його віці зараз потрібно грати, а не сидіти на лаві запасних. Я йому казав, що забий 16-20 голів, і буде ще більше пропозицій. У підсумку ми зараз бачимо наступне – «Епіцентр» бореться за найвищі позиції, а Кравчук є кращим бомбардиром. Це свідчить про те, що влітку ми все правильно зробили. У Данила хороші дані, але йому ще потрібно багато працювати. І він про це знає, тому не зупиняється та залишається разом із нами.
– Після заключного поєдинку першого етапу проти «Поділля» ви попросили гравців під час відпусток відпочити від футболу. Що насамперед мали на увазі?
– Команда вже місяць у відпустці і я знаю, що гравці вже не відпочивають. Я просив їх забути про футбол на два тижні, бо в житті є не тільки він. Я ж бачив, що футболісті жили ним щодня. Інколи потрібно щось змінити та перемикнутися. Хочеш ти цього чи ні, але втома від футболу присутня. Я теж перші два тижні намагався відійти від футболу. Щоправда, мені це важче зробити, бо я все-таки тренер, і навіть у відпустці ти дивишся якісь європейські чемпіонати матчі, щось знаходиш нове для себе, дописую нову програму підготовки тощо. Тому я десь перший тиждень перемикався – з’їздив до батька в Вінницю, якісь побутові проблеми повирішував. Тому що футбол дуже багато часу в житті займає й інколи потрібно від нього відпочити. Я навіть коли був футболістом, також намагався так робити. І через два тижні починав вже десь з друзями грати в футбол, ходити в тренажерний зал, бігати. Тому про це і просив наших футболістів. Знаю, що вже зараз вони почали готуватися до весняної частини, тримати себе в формі. І це правильно.
– У січні хлопці розпочнуть індивідуальну підготовку, в лютому – перші збори в Києві. Що запланували?
– Розпочнемо перший етап підготовки в столиці з 1 по 14 лютого. Запланували 9 та 13 лютого два контрольні поєдинки з місцевими командами. В принципі ми з Олегом Миколайовичем (Надудою – прим.авт.) спланували вже і три спаринги на других зборах. Та я попередив хлопців, що в них будуть дуже великі навантаження, тому дні спарингів – це будуть дні відпочинку (сміється – прим.авт.).
– Тобто, відпочинок із підвищеною відповідальністю?
– Звісно, ніхто відпочивати не буде. Але після тих навантажень, які футболісти отримають, їм спаринги можуть здаватися відпочинком. Тож, якщо ми хочемо боротися за найвищі місця в групі «Чемпіонська», то маємо підійти до змагань у найкращих кондиціях.
– То на іменитих суперників у спарингах не слід розраховувати?
– Чому? У нас буде третій етап, на якому ми плануємо зіграти з командами Прем’єр-ліги. Але побачимо, поки лише плануємо та все в стадії переговорів.
– Завершення підготовки також буде в Києві?
– Ні, ми хочемо вийти на тижневий цикл підготовки до першої гри проти «ЮКСИ» вже на Хмельниччині. І, орієнтовно, 28 березня зіграємо з «Агробізнесом» у Кам’янці-Подільському. Можливо, в Дунаївцях. Будемо дивитися, де краще поле. Бо ж розпочнемо вже підготовку до першого офіційного матчу в 2025 році й нам важливо буде готуватися саме на трав’яному полі. Тому цей четвертий цикл буде найкоротшим. Інші три, в середньому, триватимуть по два тижні. Думаю, цього буде достатньо.
– Завжди, коли є перерва в чемпіонаті, або пауза між старим та новим, вболівальників цікавлять кадрові питання. Поки що в «Епіцентрі» немає жодного новачка, натомість подякували за співпрацю Андрію Павлученку. Будуть ще зміни?
– Щодо підсилення, ми не зупиняємося в цьому напрямку. Звісно, плануємо. Кардинальних змін не буде, але нові футболісти… хочу запросити двох-трьох гравців.
– Можете хоча б сказати, на які позиції шукаєте підсилення?
– Нас цікавить атакувальна лінія – середина поля та фланги. Але це, зауважу, поки що моє бажання. Та все залежатиме від кандидатів – будемо дивитися.
– Але Андрій Павлученко, напевно, не єдиний гравець, який навесні вже не гратиме за «Епіцентр»?
– Давайте спочатку поясню, чому ми відпустили Андрія. Він молодий хлопець, якому 17 років, і йому потрібно грати. Але в нього, по суті, зараз не було шансів грати за «Епіцентр». Тож «вбивати» хлопця ми не мали жодного права. Нехай краще знайде собі інший клуб, може U-19, але отримуватиме ігрову практику та швидше прогресуватиме.
– Будуть ще якісь зміни в складі?
– Після різдвяно-новорічних свят приймемо остаточне рішення та повідомимо про це. Можливо, подякуємо ще двом футболістам, які не виправдали мої сподівання й в цьому є і моя провина. Десь переоцінив потенціал того чи іншого гравця. Тож з себе відповідальності не знімаю. Але це нормальний робочий процес. Тобто, у нас будуть ще зміни, але мінімальні.
– Вже якось традиційно, мінімальні зміни?
– Ми, як два з половиною роки тому, коли сформували команду до дебюту в Першій лізі, так і тримаємо визначений курс – у нас 70-90 відсотків футболістів залишаються. Але далі, напевно, все одно будемо міняти двох-трьох гравців. Та знову ж таки – це більше припущення станом на сьогодні. Можливо, умовно завтра, щось зміниться та будуть більші зміни. Я не люблю загадувати наперед. Планувати – так, але в нинішній час, коли в нас триває війна, загадувати щось вважаю не зовсім доцільним.
– Ну, а загадати бажання у новорічну ніч, напевно, необхідно?
– Безумовно. Думаю, що у нас у всіх воно спільне – хочеться, щоб завершилася війна, щоб Україна змогла нарешті вільно жити, а всі захисники та захисниці повернулися до рідних домівок живими та здоровими. Щоб, врешті решт, наші діти відчули, що таке справжнє дитинство під мирним небом та мали змогу нормально вчитися, займатися спортом, розвиватися. Тож дуже хочеться, щоб такі бажання стали реальністю у 2025 році.