Першій збір ФК «Епіцентр» позаду. На ньому команда провела два спаринги – проти «Чайки» та ФК «Денгофф», після яких отримали кілька днів вихідних. Утім, у жодному з них тренерський штаб кам’янчан не задіював 22-річного центрального півзахисника Владислава Мороза.
Тож ми поцікавилися у Влада, чому так сталося, як команда вийшла з відпустки, поговорили й про осінню частину чемпіонату та зазирнули вперед – у групу «Чемпіонську».
– Завершився перший етап підготовки команди. Наскільки було важко увійти в робочий режим?
– В першу чергу хочу подякувати наших Збройним Силам України, завдяки яким ми можемо готуватися до чемпіонату. Безумовно, якби не їхня мужність і відвага, то й першості не було б. Тому величезне «Дякую!». Щодо вашого запитання… Ну, ми два місяці відпочивали. Тому набралися сил і одразу почали працювати наповну, щоб якнайшвидше увійти в робочий ритм.
– Ти не зіграв у контрольних матчах через травму. Поясни, що сталося і чи довго буде тривати етап відновлення?
– У мене проблеми з коліном. Тренерський штаб та лікарі вирішили мене трохи поберегти. Тож робимо все, аби я швидко відновився. Сподіваюся, що вже на других зборах почну грати.
– Коліно тебе турбує вже давно. Це правда, що на деякі матчі ти виходив на уколах? Чому не хотів відпочити та підлікувати травму?
– Визнаю, такі матчі були. Я просто не хотів підводити команду, тому виходив на уколах. Але хлопці мене підтримували і це додавало сил. Щодо відпочинку – я не вважав це за потрібне, хотів грати, мав велике бажання допомогти команді здобути необхідний результат.
– У цьому сезоні ти забив свої перші голи на професійному рівні. Спочатку в Кубку в ворота «Прикарпаття», а потім ще двічі в чемпіонаті відзначився. Який гол для тебе більше запам’ятався?
– Це був гол у ворота тернопільської «Ниви». Я його присвятив своїй мамі, яка була на трибуні. І цей гол мені найбільше запам’ятався.
– А що тернополянин Владислав Мороз відчував, коли забивав у ворота тернопільської «Ниви»?
– Перш за все, я був просто радий тому, що зміг зрівняти рахунок. Адже в тому матчі ми пропустили швидкий гол, потім мали перевагу, але ніяк не могли відігратися. А тут я забив… ще й в Тернополі, в своєму рідному місті. Головне, мабуть, те, що цей м’яч допоміг нашій команді тоді виграти. Та футбол – команда гра. Тож перемогли всі хлопці, переміг «Епіцентр».
– Якщо дивитися на статистику твоїх виступів, то в минулій першості ти зіграв у 21 матчі з 22-ох, у нинішньому сезоні – в 20-ти (враховуючи Кубок України) із 21-го. Звідки стільки сил?
– Думаю, все завдяки підготовці, яку ми провели влітку. Під час підготовки заклали такий фундамент, якого вистачає надовго. Але я та всі хлопці не зупиняємося, хочемо й надалі прогресувати та приносити радісні емоції нашим вбовалівальникам.
– А який матч для тебе восени 2023 року був найважчим?
– Дле мене особисто, мабуть, це був домашній поєдинок проти «Карпат», коли ми перемогли 3:2. Тоді всі хлопці віддали на футбольному полі не просто 100% своєї енергії, а може навіть трохи більше. Це було дуже важко, але ж змогли – перемогли!
– Попереду 10 поєдинків у групі «Чемпіонська». Як думаєш, які команди отримають путівки до УПЛ напряму, а які посядуть 3-4 місця та зіграють у перехідних поєдинках?
– Як на мене, найбільше шансів вийти напряму мають «Карпати» та «Інгулець». Власне, думаю, вони і вийдуть, бо мають непоганий очковий запас. А от у стикових поєдинках будемо ми та «Лівий берег».